Меню

Опитування


Я приходжу в бібліотеку найчастіше для того, щоб...

Статистика

 

Головна Сторінка краєзнавця Біобібліографічні матеріали Випуски 2007 року Випуск 16 ПОЛТАВСЬКЕ ЛІТО МИКОЛИ ВАВИЛОВА
 

Випуск 16 ПОЛТАВСЬКЕ ЛІТО МИКОЛИ ВАВИЛОВА

(До 120-річчя від дня народження М.І.Вавилова)

ВАВИЛОВ Микола Іванович
Народився 13 (25 – за новим стилем).11.1887 – помер 26 .01.1943.
Фахівець в галузі генетики та селекції рослин.
                   Я вірю
(тюремний монолог М.І.Вавилова)
Можливо, завтра вб’ють мене.
Та суть життя лишиться, знаю.
Жорстокий час мине ... мине!
І правнуки мене згадають.

І знов Полтава привіта
мене неначе рідна мати...
У ній я в молоді літа
Учився жити й працювати.
      Володимир Гладкий

Про Миколу Івановича Вавилова його старший колега, академік Дмитро Миколайович Прянишников, сказав: “Микола Іванович – геній, і ми не усвідомлюємо цього лише тому, що він наш сучасник”. Роки розставляють імена людей на відповідні до їх справ місця в людській історії. І нині у нас немає сумнівів у справедливості цієї оцінки Прянишникова.

Наукова і мемуарна література про М.Вавилова, яка з’явилася останнім часом, дає змогу подолати бар’єр замовчування стосовно життя і діяльності видатного вченого й державного діяча.

Народився Микола Іванович Вавилов у Москві 25 листопада 1887 р. Батько його був здібним комерційним працівником і такої ж долі бажав синові. Тож Миколу влаштував до Московського комерційного училища, але той мав нахил до природознавства. Після закінчення училища Микола вступає до Московського сільськогосподарського інституту, після закінчення якого його залишають там для підготовки до професорського звання. В цьому інституті Микола Іванович сформувався як ботанік і імунолог. В 1913 році він їде у відрядження в Англію, де спочатку працює в Мертоні в Інституті садівництва ім.Джона Іннеса (John Innes Horticultural Institution), директором якого був видатний генетик Вільям Бетсон. Саме там Вавилов сприйняв генетичну школу.

Дуже швидко після повернення Вавилов був обраний професором в Саратовському університеті, потім працював завідувачем Бюро рослинництва в Петрограді, яке невдовзі (1924) стало Всесоюзним інститутом прикладної ботаніки і нових культур (далі Всесоюзний інститут рослинництва /ВІР/).

М.І.Вавилов спрямував свою титанічну енергію на рішення трьох глобальних, пов’язаних одна з одною, проблем:
  1. Подолання нестачі продовольства, яке було завжди, але почало посилюватися зі швидким ростом населення Землі.
  2. Звідси – необхідність мобілізації для потреб селекції генетичних ресурсів всіх культурних рослин і їх диких сородичів.
  3. Звідси – необхідність збереження всього різноманіття форм культурних і споріднених їм диких рослин, різноманіття, яке швидко втрачається по мірі ліквідації природних ландшафтів і примітивних форм землеробства.

Вирішуючи ці проблеми, М.І.Вавилов здійснив, здавалося б, неможливе для однієї людини, яка прожила коротке життя, – організував значну кількість експедицій у важкодоступні райони світу з метою пошуків і вивчення рослинних ресурсів, створив чітко продуману мережу сільськогосподарських установ у країні і в той же час надрукував видатні наукові праці з великими узагальненнями по генетиці та еволюції рослин.

Ознайомитись з даним випуском в повному обсязі, Ви можете в методичному відділі Полтавської центральної міської бібліотеки!

АФІША

ФОТОСТРІЧКА






Powered by JoomlaGadgets