Меню

Опитування


Я приходжу в бібліотеку найчастіше для того, щоб...

Статистика

 

Головна Сторінка краєзнавця Біобібліографічні матеріали Випуски 2007 року Випуск 15 «БЕНТЕЖНИЙ ГОЛОС ВІЧНОЇ КРАСИ»
 

Випуск 15 «БЕНТЕЖНИЙ ГОЛОС ВІЧНОЇ КРАСИ»

(До 250-річчя від дня народження Володимира Боровиковського)

Боровиковський Володимир Лукич
Народився 24.07 (04.08 за новим стилем). 1757р. в Миргороді
Помер 06 (18 за новим стилем).04.1825 р., м.Петербург (Росія).
Уславлений український живописець-портретист, іконописець, мініатюрист

Боровиковського називають останнім великим портретистом ХVIII століття. Та йому навіть сорока трьох не було, коли скінчилося ХVIII століття. про яке написав поет “столетье безумно и мудро”...

Володимир Лукич Боровиковський народився в родині козака Луки Боровика (Лук’яна Боровиковського) в 1757 році в Миргороді. Майже всі родичі Боровиковського служили в Миргородському полку. Батько, Лука Боровик, дядьки Іван і Дем’ян, брати виконували військові обов’язки, а у вільний від військових справ час займалися іконописом. Так і майбутній уславлений живописець Володимир Лукич Боровиковський перші уроки малювання одержав від батька-іконописця. У спадок від батька він отримав звання значкового товариша Миргородського полку (що прирівнювалося до звання поручика Російської армії і дозволяло йому вважатися дворянином із “малоросійської шляхти”).

До 1788 року Володимир Боровиковський жив і працював у Миргороді при Миргородському полку. На той час він писав ікони та портрети в традиціях українського живопису ХVIII століття. За визначенням мистецтвознавців, митець дуже своєрідно поєднав у своїх роботах українського періоду засади класицизму зі старими малярськими традиціями. У намісних іконах Христа і Богородиці, виконаних у 1784 році для церкви в Миргороді, він пом’якшив сувору стриманість академізму глибоким ліричним почуттям. Типи облич Христа і Богородиці ще зберігають ті іконографічні риси, які склалися в попередню епоху. Колорит, незважаючи на відносно темні тони, багатий, оживлений декоративною фактурою письма в таких деталях, як корони, прикраси одягу тощо. [іл.162,163 Історія українського мистецтва в 6т. Т.3 Мистецтво другої половини ХVII – ХVIII ст..- К.,1968.-С.214 ]

Ікони, написані молодим художником, зберігаються сьогодні в Київському і в Руському музеях.

На Полтавщині художник виконав чимало ікон і портретів у традиціях українського живопису, а саме: портрети П.Я.Руденка (80-і роки ХVIIIст.), О.О.Капніст (кінець 1780-х), ікони “Богоматір з немовлям” (1784), “Богоматір на троні з двома фігурами” (80-і рр. ХVIIIст.), “Цар Давид” (1785).

1787 року за дорученням полтавського губернського предводителя дворянства і поета В.В.Капніста Боровиковський виконав кілька картин для палацу в Кременчуці, в якому мала зупинитися Катерина ІІ під час подорожі у Крим (палац було знищено пожежею 1788р.). Боровиковський намалював дві великі алегоричні картини, які справили неабияке враження на знамениту мандрівницю і художника було запрошено в С.-Петербург.

20 жовтня 1787 року Володимир Лукич підписав акт про розділ майна, що лишилося по смерті батька і назавжди покинув Миргород. Йому виповнився на той час 21 рік. На жаль, про початковий період творчості Боровиковського в Петербурзі збереглося занадто мало відомостей. Дослідниця творчості Боровиковського Т.В.Алексеева (Алексеева Т.В. Первые годы Боровиковского в Петербурге // Русское искусство века. – М.,1968.-194-237) писала, що “Первые годы жизни Боровиковского в Петербурге не вполне ясны. Обо многом приходится судить по скупым свидетельствам, найденным в архивах, опираться на косвенные соображения и догадки”. Тому в своїй розповіді про митця, ми в даній біобібліографічній годині будемо спиратися лише на ті друковані джерела, які є в фонді відділу організації і використання єдиного фонду і МБА центральної бібліотеки .

Ознайомитись з даним випуском в повному обсязі, Ви можете в методичному відділі Полтавської центральної міської бібліотеки!

ФОТОСТРІЧКА






Powered by JoomlaGadgets